Славіно4ка пише рецензію на україномовний переклад однієї щойновиданої книжки зарубіжного автора і жваво цитує численні ляпи перекладача.
Я це називаю "Славіно4ка дістала улюблений срібний шпатель, ніжно нагострила його манікюрною пилочкою і приготувалася розмазувати жертву по стінці".
Славіно4ка у цьому ділі є ревною послідовницею одного з найвизначніших діячів епохи Просвітництва. Sapienti sat...
:)))

Знайомтесь - мій прадід Григорій і прабабця Марія





Дід займався підприємництвом в Росії. На межі ХІХ і ХХ століть перебрався в Україну. Перебуваючи з діловим візитом у свого партнера в Полтаві, закохався в його 16-річну покоївку (йому було 30 років:)), викрав її і перевіз під Київ у щойно куплене обійстя (тепер це район монастиря Кармелітів - П'ята просіка-спорткомплекс "Чайка"). Вони мали 16 дітей. Один з них - мій дід Валентин.



Мене запевняють, що ми з прадідом дуже схожі :)