Колись мене запитали "А о чем песня-то?"


Как пришлось мне в армию собираться,
Стал своего тятю я дожидаться.
- Тятя ж ты мой, тятенька, сделай как велю я,
За меня подика-ты повоюй, а?

Как пришлось мне в армию собираться,
Стал я музыкантушек дожидаться.
- Эй, вы, музыкантушки, перепляс сыграйте,
И со мной в последний раз погуляйте.

Как пришлось мне в армию собираться,
Стал я горько слёзками обливаться.
Никто не заплачет ведь, ни отец ни мама,
Только три девчёночки где-то тама.

Первая заплачет-то, ведь я её брат,
Вторая заплачет-то, ведь я её сват,
Третья-то заплачет, ведь так Судьба велела,
От меня она заберемене́ла.

(це не дослівний переклад, а, радше, переспів)

UPD: Ще на язику крутиться

Тучки вьются, мгла клубится,
Дождики идут
А младые солдатушки
Водку-бражку пьют...


але то вже іншим разом

Адвокат трансвеститів

Це був зразок того, як потрібно робити кар’єру,
коли тобі немає чого втрачати, крім ліцензії. Історія цього адвоката
саме така, він мав проблеми з нирками, ходив на іподром, пив мадеру,
і слідом за ним усюди ходила упосліджена й строката

клієнтура ( із якою він працював, кожної ночі )


все що від тебе залишиться - дихання тепле
і коливання легке, що осиплеться порохом,
і голос твій від цієї тиші остигне й затерпне,
єдине, принцесо, пам’ятай, розмовляючи з богом –

БРАМИ ПЕКЛА НЕ ВІДЧИНЯЮТЬСЯ БЕЗ ПОТРЕБИ
ВСЕ, ЩО ТИ СКАЖЕШ, МОЖЕ БУТИ ВИКОРИСТАНЕ ПРОТИ ТЕБЕ
ВСЕ, ЩО ТИ СКАЖЕШ, МОЖЕ БУТИ ВИКОРИСТАНЕ ПРОТИ ТЕБЕ
ВСЕ, ЩО ТИ СКАЖЕШ, МОЖЕ БУТИ ВИКОРИСТАНЕ ПРОТИ ТЕБЕ

У Києва — твоє обличчя
З зеленкуватими очима.
Ти не близька, бо ти — найближча,
Ти — наслідок, а не причина.

Ти — результат, ти — збіг обставиш
В цій осені, в житті моєму.
В який сюжет тебе не вставиш:
В новелу, в п'єсу чи поему,

Ти проростаєш над сюжетом,
Його, мов плівку, проявляєш,
Коли ти ледь помітним жестом
Своє волосся поправляєш.

І проступає кадр на плівці,
(Немов віконницю відчинено):
Ось ми спускаємося в ліфті
І зустрічаємось очима.

© Олександр Ірванець

Я бій не дивився, але люди розказували.

Бій одлунав, жовто-сині знамена
затріпотіли над рингом оп'ять
Наш подивився з екрану на мене,
нєгир остався лежать.
Потім піднявся. Це був уже зомбі -
вибиті зуби, поламаний ніс,
П'яно хитнувся, виплюнув пломби
І до толпи проізніс:
"Є тут расисти між вами, я знаю,
нинчє від мєсті ніхто не уйде!"
натовп потрошечку охуєває,
нєгир же далі веде:
"Знайте - пощади не буде нікому,
вас не згадає замучений край!"
Вийшов Кличко і сказав:"Ти не вдома,
ти тут нам не угрожай!
Я й не таких добивав в Київраді
я, шоб ти знав, кстаті, будущій мер!"
Зомбі заплакав, сказав: "люді-бляді"
І від обіди вдруге помер...



Дякую за ідею пародії на пародію Юраю Кураю.

Олександр ІРВАНЕЦЬ

ПІСНІ СХІДНИХ СЛОВ’ЯН

РОСІЙСЬКА ПІСНЯ,
яка перманентно повторюється

Умом Расію нє панять…

Росія врятувала світ!
Так вже не раз бувало.
Від тираній, фашизму, від
Навал, яких навалом
Могло би буть, коли
Б їм відсіч не дали.
Отак і в ті серпневі дні,
Які уже в легенді,
Росія знов сказала “Ні!”
На всі свої легені.
А що було? А те було, –
Як старших розпитати –
Звбралося всесвітнє зло
Росію розтоптати.
Усе це розпочали два
Чи три якихсь народці.
Ну, точно – почала Литва
Та інші інородці.
Їм на підтримку з півдня йшла
Доведена до сказу
І очманіння чимала
Дивізія з Кавказу.
А в глибині своїх лісів
Підступні, як данайці,
Сідлали оленів і псів
Якути і нанайці.
З усіх сторін ішли вони,
Московський брук топтали,
Хатят лі рускіє вайни,
Ні в кого не питали,
А мов загарбники ішли
З республік і провінцій.
(З них найпідступніші були
Жиди і українці!)
І стрімко рухалась туда
Уся ця шайка-братія,
Де засідала молода
Російська демократія.

Та той, которий у Кремлі
Сидів біля штурвала,
Дихнув, спитав “Доколє?” – і
Розбіглася навала.

Так в котрий раз
Росія світ
Від бід
Порятувала.

1991-1992 р.р.

© Олександр Ірванець

Słońce ziemią kołysze
Chmury z nieba wytarło
Zasię słychać jak w ciszy
Z kłosów sypie się ziarno
Babom łydki bieleją
W podkasanych spódnicach
Ziemia pęka nadzieją
Rodzi się południca

Ptaki w jej warkoczach drzemią
Gdy spękana słońcem ziemia
Jak ta wola co od Boga
Chodzi gdzieś po swoich drogach

Nikt nie dowie się o tym
Dokąd idzie, skąd przyszła
Czyje ciężkie żywoty
Dźwiga na koromysłach
Idzie dalej wciąż dalej
Gdzieś na chwilę przystanie
Baba świecę tam pali
Chłopskie tam umieranie

Ptaki w jej warkoczach drzemią
Gdy spękana słońcem ziemia
Jak ta wola co od Boga
Chodzi gdzieś po swoich drogach

Przyjdzie do mnie gdy lato
Za lat ile - sam nie wiem
Przyjdzie stanie przed chatą
Powie: "Czas już na Ciebie"
Dzieci ziemią obdzielę
Zrobię jeszcze póki co
I w pachnącą niedzielę
Pójdę za południcą
Pójdę za południcą
Odejdę z południcą...

© Kazimierz Grześkowiak


Власне...
всі там будемо...

РИБА

Видавлюєш із тюбика очей
важку рибину, що пірне у місто.
І шлях її слизький, немов намисто,
простягнеться крізь вулиці ночей.

Підеш за нею, руки простягнеш,
намацаєш горлянки та очниці,
і пожалієш, що немає спиці,
аби почути зойку дикий треш.

Це звичне спілкування тет-а-тет
під небом, що приклеєне для понту.
Самотньо побредеш до горизонту.
В дорозі те, що лізе на стилет.

1997

Отець Дністровий :)

"а давай я буду мавкою Київськиїх лісів - гілок доріг, стежок сходин хмарочосів, листя безкоштовної реклами, котру роздають у метро..." ©лавінська

Вийшов місяць за хмари
В серці хвилюється кров
Десь співає гітара
Вийди до мене любов.

Сірі гуси – з левади,
Білі летять у поля
Зацвіта в палісаді,
Гей, конопля, конопля.

Звикли думки шалені
Наших душевних погроз
Дістаю із кишені
Я коробок папірос.

Плач струнами, гітаро,
Хтось підспіва, та не я.
Так мине незабаром
Молодість, гадство, моя.

Більш ко-кохання не вернеш,
Скоро й мені помирать
Будеш пити портвейни
З іншими, йоб твою мать!

Вийшов місяць за хмари
Серце хвилюється знов.
Десь заграла гітара.
Вийди до мене, вийди до мене,
Вийди до мене, любов.



Коротке пояснення:

"Гуси.
Авторство тексту належить Сергію Жадану та Генадію М'ясоєдову.
Первинний текст Жадан написав в період, коли він намагався відбити дружину Олеся Донія Таню Доній.
В той же період був написаний цикл віршів, що увійшли до збірки "Пепсі" (1998 р.). Додатково обробив текст М'ясоєдов.

Сірі гуси-- з левади Гусь, гусик--на харківському молодіжному сленгу-- випотрошена папіроса, наново набита анашою, косяк. Строка належить Жаданові, а назву пісні на її основі придумав М'ясоєдов.

Зацвіта в палісаді, гей, конопля, конопля… Дістаю із кишені я коробок папірос. Ці строки були вставлені М'ясоєдовим, який перебував на той час під впливом Боба Марлі з його побожним ставленням до маріхуани.

Так мине незабаром молодість, гадство, моя. В оригіналі у Жадана замість слово "гадство" вжито слово "блядство". Змінено М'ясоєдовим.

Будеш пити портвейни з іншими, мать-перемать. В оригіналі у Жадана замість "мать-перемать" було "йоб твою мать!", але М'ясоєдов викинув ці слова як вульгаризм, дещо пом'ягшивши текст.

"

(а я повернув усе на місця )


Взято звідси (і там ще багааато цікавого)

Років десять тому, коли я ще не вважав Корчинського падлюкою, а навпаки, захоплювався ним як талановитим словоболом, мені трапився такий вірш.


Дуже українське


І знову зрада.

Знову поряд смерть
пасеться.

Десь недалеко
камера і нари.

До його горла не дістати.
Омріяна війна
Вже може не початись.
Як страшно вечорами...

Я тікаю в степ,
Під землю, в небо, в ліс,
Де дико, вогко, тепло.

Забути все.
Я згодом по щоденнику згадаю
Їх імена і назви,
І як звуть
Мою війну.

Д.Корчинський

Гімн Молодої України

Сьогодні ми не на параді
Розіб’єм мури темних хмар,
Весь світ – борня, всі - на заваді,
І сонце– золотий ліхтар


Воно веде і до сьогодні
Усіх хто спротивом горів
Мов у вулкановій безодні
В серцях у нас клекоче гнів


Нечутний біль - спадковий опір
Іще і досі вартові
Цей рваний джинс, цей мокрий попіл,
Який холоне на траві


Така пора – легка і плинна
Коли дощі – терпка вода
І ця гаряча Україна
Вона і нині молода


Хай наша слава не поляже
І злодіїв охопить жах
Тому тримайся, клятий враже
Будь ти москаль чи олігарх


Для всіх хто вів нас до руїни
І хто і нині на горі
У молодої України
Завжди знайдуться ліхтарі

(С) Олесь Доній&"Калєкція"

Переведiть мене через майдан,
Туди, де бджоли в гречцi стогнуть глухо,
Де тиша набиваеться у вуха.
Переведiть мене через майдан.

Переведiть мене через майдан,
Де все святкують, б'ються i воюють,
Де часом i себе й мене не чують.
Переведiть мене через майдан.

Переведiть мене через майдан,
Де я спiвав усiх пiсень, що знаю.
Я в тишу увiйду i там сконаю.
Переведiть мене через майдан.

Переведiть мене через майдан,
Де жiнка плаче, та, що був я з нею.
Мину ii i навiть не пiзнаю.
Переведiть мене через майдан.

Переведiть мене через майдан
З жалями й незабутою любов'ю.
Там дужим був i там нiкчемним був я.
Переведiть мене через майдан.

Переведiть мене через майдан,
Де на тополях виснуть хмари п'янi.
Мiй син тепер спiвае на майданi.
Переведiть мене через майдан.


Переведiть...
Майдану тлумне тло
Взяло його у себе i вело ще,
Коли вiн впав у центри тоi площi,
А поля за майданом не було.

Віталій Коротич