Вчора ходили на новий фільм Кустуріци. Називається "Завєт".

Історія одного діда, двох учителиць, школяра і школярки.
Також там були: корова, індичка, кабан, злі бандити, добрі дебіли, карти, гроші, стволи, літаючий супермен, невзаємне кохання, взаємне кохання, практична домашня кулібінщина, насильство, дитяча порнографія (не виражено), проституція, дошлюбні статеві стосунки, геронтофілія, кровозмішення (не показували), зоофілія, велосипеди, автомобілі, багато музики, квітів і сонця. А ще Горррри!
Склалось враження, що сценарій було написано протягом години після і під час тривалого вживання алкоголю та інших наркотиків сценаристом, режисером і всією знімальною групою.
Коротше, Кустуріца однозначно геній.
Раджу! Підіть.

Найкращий жіночий дует. Раджу!


Вони звучать у нас щодня. Ми їх любимо.

Знайшов посилання в журналі "Домашний ПК".
17-літній хлопчина дуже цікаво і доступно пише про інформаційні технології. Посилання, порали, новини. Зручно організований сайт. Раджу.

http://hip.org.ua/

Реклама - срібний призер фестивалю "Канські леви-2006".
http://video.oboz.ua/movie.php?dmE9NiZpZD0xNzYyJnRhZz0xOCZ2dD0w

Про всяк випадок.
Для тих, хто не чув/не читав цей шедевр.

ТРАВНЕВА БАЛАДА

Травень, а так, понімаєте, холодно.
Так, понімаєте, все навпаки!
А за вікном починається поле
І видно за полем село Бармаки.
В час, коли бідній душі одиноко,
А поряд дорога гурчить об’їзна,
Я плащ одягаю і йду на дорогу –
А може полегшає, хто його зна...
Дорога так само, як я, неприкаяна,
Дорога мене обтікає, мов каменя,
Байдужа, хоч губи собі прокуси.
Дорога мене приведе до лікарні –
В дощі рожевіють її корпуси.
В мене тут зараз ніхто не вмирає,
Так що й сумління знеболено спить.
В мене тут є санітарочка Рая,
В Раї для мене знайдеться спирт*.
Підем гуляти? Рая не проти.
Станем в садочку під деревце.
Віршів читати Рая не просить.
І дуже я вдячний Раї за це.
Рая сама говоритиме більше.
Каже: “Наравицця дуже мині
Амириканський писатель Селінжер”.
Знаєш, – питає, – такого, чи ні?
Я відповім. (Не те, що подумав).
Пахне мовчання, як шоколад.
Голдена Колфілда постать сутула
Ген у вікні однієї з палат.
Я відчуваю – підходжу до краю,
Вже й бісенята стрибають в очах.
Я обніму санітарочку Раю
Прямо в холодних і мокрих кущах.
Далі вже слів не знаходиться в мові,
Тільки – що ми молоді і живі.
Буде як острів в зеленому морі
Плащ мій, простелений на траві.
Скоро вмирати я ще не збираюсь.
Я ще існую,
бо я ще люблю
Милу мою санітарочку Раю
І мокру – під нею – вітчизну мою.
Але коли таки прийде по мене
Баба безноса з косою в руках,
Хай би росли такі темнозелені,
Мокрі й холодні кущі в головах...

*Спирт нашатирний Н₄ОН. (прим. автора)

© Олександр Ірванець

Були з Коханою і морем друзів на презентації "Сьомги" чудової Софії Андрухович під проводом Пані Груні.
Це було класнючо, друзяки!
Фотозвіт родини Загреб-Фотусів тут

Дякую!
:)

Мистецтво - це коли приємно!

Запрошуємо всіх на презентацію нового роману Софії Андрухович «Сьомга» (Нора-Друк) за участі Віри Балдинюк aka pani_grunia , VJ Tigra, яка відбудеться в Галереї мистецтв ім. Олени Замостян при Культурно-мистецькому центрі НаУКМА Київ, вул. Іллінська, 9, перший поверх) 11 травня 2007 року о 19-00 (тел. 044 425-21-54). Вхід вільний.

Іринко, насправді це все дуже важливо,
Мені все це чимось нагадує сальто –
Ти маєш рухи дорослої жінки
І губи з присмаком асфальту.

І це ніби плата за колишні огріхи,
Коли, розпорошуючи за словом слово,
Дівчинка лущить волоські горіхи
І дівчинці, певно, з цього кайфово.

Проте є шлях – півдоби на Захід
Протяг мчатиме швидко й прудко,
Де на Дніпрі жовтаві хінці
Виловлюють рибу довгими вудками.

І, заманюючи їх під в'язку поверхню,
Душ рибальських руйнуючи шлюзи,
Наповнюючи собою нічну акустику,
Русинки-русалки співають блюзи...

...Ти не слухаєш мене – ти погано вихована,
В півдоби різниця між нами.
Тому ти не побачиш, як нервово вгинається
Перший сніг під твоїми ногами.