Лемберґу

Потрапляючи до цього міста,
крокуючи його хідниками,
втрачаєш будь-який зв’язок з попереднім,
хоч і рідним.

Не відчуваєш жодного дискомфорту.
І назавтра по приїзді
вже мимоволі орієнтуєшся у ньому,
як у рідному.

Потім, коли вже час від’їжджати,
ти не відчуваєш туги за ним.
Бо знаєш, що повернешся до нього,
як до рідного.


Дарина Важинська

Дякую
a_rtishcheff, otar, who_jak, 1inuxoid, trina_ka, strongowski, terival, aleechka, hipar, ushkal_jr, raw_stick, mykolan, rysika, prophet_in_blue, n_kengurevich і вертепівцям, поетам, письменникам, усім тим, хто був зі мною у цьому місті, які мені дарували його, усім розвіртуалізованим друзям, усьому Львову, Форуму etc
Дякую
Було суперско!

(вибачте, якщо когось забув. сонний бо)