| Спостерігаючи за хлоп'ятками-дівчатками у тонюсіньких курточках, без шаликів, без шапок, але з брудненькими, давно (ніколи?) не праними пов'язками на обличчях, згадую оце:
"Обкуталась баба, обтушкувалась, Скрізь, де амбразури, позапиналась, Лиш гола і біла її палюга́ Летить полином — баба ледве встига́ Чорнобилем бігти за тою здоровою Тяжкою, як туча, старою коровою, А що вже корова — та теж в целофані, Як диво космічне суне в тумані, Лиш роги пробились з накидки таки, Сердиті й невкриті її гостряки, І очі в накидці — якраз там, де очі, І отвір, щоб пастись, старій поторочі. А взута корова в старі кирзаки... Ти смійсь чи ридай, а послухай-таки...
— Чого це Ви, бабо, корову узули? — А що радіація, Ви, мабуть, не чули?! — В синових чоботах взута корова — Нехай же пасеться і буде здорова, І бабі ще дасть до відра молока, Така замашна і молочна така. — Чого це Ви, бабо, уся в целофані? — Хіба ж я газет не читаю, чи як? Корову видою на світанні, Взую, одягну й веду за рівчак..."
Іван Драч "Чорнобильська Мадонна"
Це я до того, що усі оті пов'язки - це психотерапія, а не бар'єрний метод. |