А між тим триває фотоконкурс. Умови тут:
http://dzyga.com/fotoclub/content/view/158/249/lang,ua/

......................................................


Утилита является мощным средством слежения, которое работает совсем незаметно и может захватывать и сохранять все нажатия клавиш, включая набор имени пользователя и пароля при входе в Windows. Personal PC Spy может также захватывать текст из активного окна, текст, набираемый в популярных интернет-пейджерах, включая AOL, Yahoo!, ICQ, MSN и AIM.
Программа захватывает ко всему прочему адреса сайтов, посещенных на вашем компьютере, весь текст, скопированный в буфер обмена.
Personal PC Spy работает совершенно незаметно и настолько скрытно, что и компьютерные специалисты с опытом не смогут обнаружить работу утилиты.
ОС: 9x/ME/NT/XP/2000/2003 and Vista. Узнайте тайны других!

Забирать здесь:http://community.livejournal.com/flash_pc/356035.html
Если ссылка Вам не открывается - надо вступить в сообщество.

Пішла ловить маршрутки, роботу дочекалась і зробила) До вечора таки планую добратсья до Львова, в сидячій і сплячій позі з пересадками;) Тел. курча розряджається, зарядку забула, ну нічо, зроблю сюрприз тим, хто там)

а які є гуртки/секції/організації у Львові з веслування ?)

усі фотки:http://komaha.livejournal.com/67732.html
звіт: http://komaha.livejournal.com/67450.html

Щойно отримав на свою електронну адресу автоматичне повідомлення від LiveJournal :

Привіт, oles_maasliouk,

Ви тепер у друзях у ratushniak. Тепер ratushniak зможе читати кожен ваш загальнодоступний запис у своїй стрічці друзів.

Ви можете:

• Додати ratushniak до свого списку друзів
  
• Читати журнал ratushniak
  
• Переглянути профіль ratushniak
  
• Редагувати друзів
  
• Редагувати групи друзів

Властиво пропозиція. Додати нову можливість користувачам LiveJournal наступного змісту :

• Послати ratushniak на хуй
  

Шансів вирватись нині, тобто до ранку на Львів все менше. РОбота чекає, тобто я її чекаю, а її все нама. Наразі втикаю в оцю красову дівчину в районі Хрещатика, гарна
дівчина, сфоткато 5 мін тому

Новелла жахів

Ігор і Мирося недавно поженились. Всьо в них складувалось ахуєнно. Вона торговий агент на "Хортиці" а він кампютарщік.. Бабла мають нармальна. Даже умудрились купити 3 кімнатну квартиру в Києві біля метра площа Льва Товстого.
Хата з ремонтом всі діла.. живуть.. Тут Мирося як господиня шось робить на кухні і баче шо стіни весь час брудняться.. бо це робоча зона.. Каже ігорю - вот здали будинок але не доробили.. плитки то нема? плитку треба!!! Нема проблем Мирося, відповіда Ігор.. Гроші є ... завтра же підем і купим... Підем!! каже Мирося... Але обом і не подумалось шо ото "підем" звучало з обох сторін по своєму... На наступний день в будівельному супермаркеті прийшли в відділ плитки... і почали ходити... О диви яка розова класна каже Мирося.. нє хуйова каже ігор вот синя ото класна... а во диви яка з колізейом? га? та куда ти той колізей собі причепиш? і цілих дві години спорили: біла - чорна, помаранчева-білоголуба, червона-коричнева, фіолетова-салатова... зупинились ігор на бузковій а мирося на калиновій...влаштували скандал... мирося зі сльозами вибігла з маркету ігор за нею... каже мирося.. я незнала тебе!! тепер знаю. давай поки не пізно розійдемся і залишимся друзями? ігор каже - ти псіханута дура ізза плитки таке пиздиш... давай пост в жж напишем і поставив два варіанта на огляд.. хто за який більше проголосує такий і возьмем... ок!!! поставили.. ігор і мирося були москалі і в френдах таких же мали тому більшість проголосувала за бузок бо його можна чіпляти за картуз і співати частушкі... ну ігор каже все буде по моєму, але завтра я їду на стажування в швецію а коли приїду підем і купим а ти поки пошукай класного плиточника... добре сказала мирося... і після відїзда ігора мирося найшла плиточника але взяла плитку калинового кольору!!! так в сраці вона мала і ігора і жж загалом... а коли плиточник поставив вона ще й назло ігорю переспала з плиточником.. вот так тобі... кампютарщік граний... приїжжає ігор а мирося в той час була в маркеті... приходе а ігор червоний від злості з молотком в руках а на кухні вся плитка побита молотком нахуй... каже ти сука шо ти наробила? нахуй мені та плитка.. ми ж домовлялись про бузкову!!! мирося стала ахуєвша шо втіки грошей пішло... аж раптом зазвенів дзвінок в дверях... то в гості прийшла їхня обох подруга альона с маскви. вона там працює дізайнірам... і каже с порога - я так устала давайтє бистра ідьом піть чяй :))) заходе на кухню і ахуєвша каже - а ета ж просто умапамрачітільна!!! маладци.. самі дадумалісь ілі кто пасказал? січяс так модна дєлать плітку пад старовіну.. как будта єй лєт 80 но ана вчіра купліная... січас в масквє ета самий шик... ну давайтє бєз мяти...
нічо вже не міняли ігор і мирося... так і лишили.. так і жили.. но в ігоря горькій осад асталса... в шо він потім переросте, в зради? в алкоголізм? в пофігізм в... історія поки цього незнає...

Сьогодні мама вичитала новеньке слово державною мовою. На коробці розмірами, як з мишки для комп"ютера і намальовано щось схоже було, красувався напис "АВТОПРАХОСМУКАЧКА". Хтось зустрічався з такою смукачкою? Що воно таке, і з чим його їдять?

тепер танцюють всі дивитись вже нецікаво...
реально, серед дівчат - нікого не бачу у фіналі, і серед хлопців також... Вікпа і Артем були серед них найсильніші і нині вилетіли
а ще не розумію хто голосує постійно за ту підстаркувату Наташу...вона ні разу не танцювала за життя, а тепер у шістірці... і на першому місці за голосами.

словом, якийсь незрозумілий проект

Ну все, я вже точно на новій роботі.
Платять більше, а працюю менше і насиченіше.
Іноді цікавіше. От вчора познайомилася зі справжнім англійським лордом - чудесним дідусем зі світлим розумом і гарним почуттям гумору. Він мені руку потис, але я її майже одразу протерла хендсанітайзером.
"В офісі" або, як у нас кажуть, "на базі" буваю десь раз на тиждень.
І це двічі прекрасно, бо вона в жопєміра.
Практично нікого там не знаю, і, схоже, більше ні з ким знайомитись не доведеться.
Коротше, суцільні плюси.
Мінус - робота неофіційна, з усіма наслідками.

Виявилося, що я зовсім не розхлябана, а очінь даже пєдант. Мабуть, в мені активувався якийсь австрійський ген. От вчора знову ж таки прийшла на зустріч рівно на 8:30 ранку. Це при тому, що останні років 8 раніше 10:00 я прокидалася тільки в якихось екстренних випадках пару разів на рік. Це всьо універ винен, туди його в пєнь.

Завдяки тій же людині, котра фактично передала мені цю роботу, та ще й так, що навіть резюме писати не довелось, я відкрила для себе Oliva - дуже приємні заклади з на диво хорошим сервісом як для своїх цін. Схожі на європейські сіті-кафе. Всіляко рекомендую.

А ще мені терміново потрібен нетбук. Поділіться шолє досвідом юзання оних.

...і дитинство до 3 років,
і своє народження
і навіть власне зачаття
запропонував мені нині черговий інтірєсний клієнт нашої книгарні. клієнт, щоправда, нічого не збирався купувати, натомість намагався впарити (а якщо зовсім точно - ні в какую не хотів забрати) кнігу Хаббарда "Діанетика". коли я спитала його нащо воно мені, злегка затнувся, мабуть, розраховував на звичну людську цікавість, а нарвався на людину, якій це неінтірєсно
nacuk - ти був близько :))
до наступних встрєч, шановні клієнти...

Прослухавши сонцесяйний, а головне - правдивий і щирий виступ Юлії Володимирівни на шоу Кисельова на "Інтері" (із перлами ЮТ на кшталт: "Боротьба з корупцією - це не декларування чиновниками своїх доходів, а декларування ними своїх витрат!"), засвідчуємо: гарі ано всьо синім пламенєм.
Годі. Далі - без нас.

( манали ми це все. утікаємо. абстрагуємось. )

сергій вікторович написав нові вірші

сергій вікторович написав про лозову

пользуясь случаєм, хачю передать прівєт своєй мамє!

ну майже про лозову

і ще інші вірші на буквоїді:

Я лежу в глибині вагона,

приречено, мов шахтар у забої,

везу пакет з головою Пітона –

чорного хіміка з Лозової.
...
Теплі сни, випадкові дати.

Все, що ти встиг запам’ятати,

все, що побачити довелося,

живе по смерті, ніби волосся.

Ехал в ночном такси и думал о том, как мобильная связь, по идее, должна способствовать расследованию уголовных преступлений с летальным исходом.

Я хочу сказать, что вам очень-очень повезло, если вы можете прийти к маме или к папе, или к сестре, брату, бабушке, дедушке, тёте, дяде...соседу.. не имеет значения, к кому..хотя в идеале, конечно, к родителям.
..прийти и рассказать вот так вот просто обо всем. О чем угодно. О том, что беспокоит или не беспокоит, о том, что важно для вас или важно для кого-то, кто важен для вас. И не бояться, что вас не поймут, что осудят или что будет неинтересно.
Вот я иногда думаю, что если бы 17 лет назад кто-то не совершил ошибку, то у меня была бы старшая сестра. Ну, она как бы есть. Я верю. Но с ней просто очень сложно общаться. Я так не умею просто.
А с родителями.. у них в жизни немного иные ценности...это и естественно. Но я никогда не пыталась рассказать им о своих. Если говорить о переживаниях...папа как бы мужик, а мама как бы мама, она всегда переживает больше, чем стоит. Даже больше, чем я. Ну, невозможно с ними говорить по душам. Нельзя и все тут.
Брат. Я его очень люблю, хотя иногда может казаться, что это не так. Думаю, что он меня тоже чуть-чуть. Но вот он сейчас спит и я этому несказанно рада.
О людях не из семьи... всегда подозрителен интерес человека, который ни какими узами с тобой не связан и интересоваться тобой не обязан. Если человек при этом проявляет своё доброе отношение, то очень странно напрягаешься в ожидании подвоха.
Не, я даже таким людям достаточно много сообщаю. Но так вот печальновато, когда при этом сознательно не рассчитываешь на постоянство такого отношения, на честность, искренность и... фак.

А в общем хуле, да? Должны бывать и такие посты. Даже у принцесс бывает лирическое настроение.
Спокойной ночи с пятницы на понедельник

А де б мі знайти души ділянку
Щоб там розбити сад чудесний?
Заходжу до бару, показую: дві склянки
Наче старовіра, що кладе хрест двоперсний

Серед кубів бетону і металу
Відчуваєш себе юнітом стратегічним
Віддаєш хмелю себе на поталу
Закинувши голову, смієшся гравцю у вічі

Друже-колего Гофмане, пий зі мною!
Діставай твою для сердець лінійку!
Поки будеш читати «еліксири сатани» зі свого сувою
Я з реготом ловитиму за хвіст золоту змійку

Сподіваюся, я нічого не плутаю та ще не писав цього поста:)

Так от. З'явився новий журнал "Країна". Що подобається: дуже багато фактів, дуже різноманітні теми. Що не подобається: суржик і надто вже попсовий підхід (хто в що вдягнений, як сидить і т.п.). Отже, фіфті-фіфті.

Наша 1,9-річна Варвара повільно, але вперто пізнає світ. Нещодавно вона зустріла на центральному франківському озері качок. І відразу ніжно полюбила їх. Ми годували їх галетним печивом, яке розм'якало у воді, а потім качки демонстрували Варварі синхронне плавання, пірнаючи у (під?) воду. Над водою по півхвилини видніли качині зади. Вже ввечері, коли ми запитували у малої "Як качки роблять?", вона ставала у характерну позу у формі літери "л", копіюючи у такий спосіб звичну поведінку водоплавних птахів. Якщо бути точнішим - випинала дупу. І цим вона, безперечно, розважала нас усіх, даючи зайві приводи для батьківсько-материнської гордості.

На сусідньому парковому озері живуть лебеді. Їх Варвара теж годувала печивом. Тепер вона всерйоз вважає, що лебеді - це батьки качок. Вона ще не ставить собі питань, чому батьки живуть окремо від дітей і як у таких гарних білосніжних птахів народжуються чорні й брунатні діти. Ще не прочитавши казки Г.К.Андерсена "Гидке каченя", де чорним по-білому написано, як каченя перетворюється на лебедя, вона повторює помилку великого казкаря, схильного до явних перекручень і відвертого обману.

Також Варвара не ставить іще запитання, яке цікавить багатьох від часу оприлюднення повісті Селінджера "Ловець у житі": "Куди діваються качки, коли замерзає озеро?" Варіантів відповіді є кілька. Перший: качки відлітають у вирій. Другий: качок збирають у клітки і везуть на птахоферму, де вони перебувають холодний сезон у товаристві свійської птиці. Третій: вони живуть під кригою, бо там тепло і багато галетного печива, пуголовків, уламків кораблетрощ і потопельницького м'яса. Хоч чи їдять качки м'ясо - питання відкрите й дискусійне. Треба бути готовим до цих питань. І я готуюсь.

Заради глибшого вивчення теми знайшов текст С.Т.Аксакова "Записки ружейного охотника Оренбургской области". Там, де йдеться про лебедя, автор, поміж іншим, наводить цікаві факти. Наприклад:

"Белый, как снег, с блестящими, прозрачными небольшими глазами, с черным носом и черными лапами, с длинною, гибкою и красивою шеею, он невыразимо прекрасен, когда спокойно плывет между зеленых камышей по темносиней, гладкой поверхности воды. Но и все его движения исполнены прелести: начнет ли он пить и, зачерпнув носом воды, поднимет голову вверх и вытянет шею; начнет ли купаться, нырять и плескаться своими могучими крыльями, далеко разбрасывая брызги воды, скатывающейся с его пушистого тела; начнет ли потом охорашиваться, легко и свободно закинув дугою назад свою белоснежную шею, поправляя и чистя носом на спине, боках и в хвосте смятые или замаранные перья; распустит ли крыло по воздуху, как будто длинный косой парус, и начнет также носом перебирать в нем каждое перо, проветривая и суша его на солнце,— все живописно и великолепно в нем."

"Мясо его было так жестко, что, несмотря на предварительное двухдневное вымачиванье, его трудно было разжевать. Вкус походил на дикого гуся, но гусь гораздо мягче, сочнее и вкуснее. В зобу его не было рыбы и почти никакой пищи. Чем питаются лебеди, ничего сказать не могу, но, вероятно, одинаким кормом со всею водяною птицею."

"Про силу лебедя рассказывают чудеса: говорят, что он ударом крыла убивает до смерти собаку, если она приблизится к нему, легко раненному, или бросится на его детей. Мне даже называли охотника, которому лебедь переломил руку таким же ударом крыла."

А коли Варвара була зовсім-зовсім мала, я співав їй цю пісню: